Готуємось до ЗНО з української мови та літератури!
Рекомендації учням щодо проходження ЗНО
Для того щоб ви могли впевнено впоратися з тестом у напруженій обстановці зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), почніть готуватись до тестування заздалегідь. А як краще впоратися з цим завданням, вам підкаже цей матеріал.
Тренуйся. Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів — просто заради тренування, наприклад, проходити тести ЗНО онлайн. Не можна навчитись добре виконувати тести, не тренуючись на них самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки знайомлять з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід — самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.
Поспішай. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.
Випробовуй. У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробовувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.
Пропускай. Треба навчатися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов’язково впораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви не добрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.
Вгадуй. Якщо ви не впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.
Виключай. Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях (а це легше), а не відразу на п’ятьох-сімох (що набагато складніше).
Скорочуй вибір. Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п’яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші такими, що підходять з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, а намагатись вибрати відповідь з інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це — теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь точно не підходить) — це теж знання, і нерозумно відмовлятись від його використання.
Думай тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання. Ця установка дає безцінний психологічний ефект — забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилось вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали. Читай завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших запитаннях.
Не засмучуйся. У будь-якому професійно підготовленому тесті є завдання, з якими ви просто не зможете впоратись. Більше того, усі 100 % завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду. Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам’ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з’ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний. Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатись максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й «тримати» їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.
Заплануй два кола. Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) тестування пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелось пропустити.
Алгоритм написання власного висловлення
Щоб раціонально побудувати свою діяльність на цьому етапі, варто передусім уважно ознайомитися з умовою тестового завдання , яка йде після формулювання теми. Традиційною в останні роки проведення ЗНО стала така умова:
Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, які найкраще підтвердять Ваші міркування. Проілюструйте Ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену письменником, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.
Роботу запишіть на бланку Б. У разі потреби використовуйте чернетку. Орієнтовний обсяг роботи — 1 сторінка (200-250 слів). Текст обсягом до 100 слів екзаменатори не перевірятимуть.
Як бачимо, для формулювання характерна чіткість в умовах, які слід виконати, щоб робота вважалася такою, що відповідає заданим критеріям. Таким чином, від вас пр. написанні твору-роздуму вимагається ні більше ні менше, як написати твір, у якому чітко й послідовно будуть дотримані всі умови завдання.
Зараз розгляньмо розташування частин твору, де першою частиною йде теза. Такий алгоритм керований логікою почергового введення аргументів до тези й прикладів до аргументів. Його схема і логіка така:
Теза. Я думаю так!
Аргумент 1.Я так думаю, тому що…
Приклад до аргументу 1.Мої міркування найточніше ілюструє такий приклад.
Аргумент 2.Я так думаю, тому що.
Приклад до аргументу 2.Мої аргумент найточніше може проілюструвати такий приклад.
(Аргументи 3, 4, 5., приклади 3, 4, 5, висновки до них )…
Загальний висновок. Отже, думка про те, що.. .послідовно стверджується низкою доказів, які виразно ілюструються прикладами, що дозволяє робити висновок про виправданість мого погляду на.. .(виправданість думки, висловленої в темі; невиправданість думки, висловленої в темі; часткову справедливість (істинність) думки, висловленої в темі).
Варто наголосити, що в цьому алгоритмі намічені всі необхідні, відповідно до умови тестового завдання, точки. Утім, цей алгоритм, як засвідчує практика, доцільно ускладнити. Елементом ускладнення будуть проміжні висновки після аргументів і прикладів. Назвімо їх міні-висновками. Схематично цей алгоритм буде мати такий вигляд:
Теза.
Аргумент 1.
Приклад до аргументу 1.
Міні-висновок до аргументу й прикладу 1. Ілюстрація виразно засвідчує, що Аргумент 1 належним чином підтверджує мою тезу.
Аргумент 2.
Приклад до аргументу 2.
Міні-висновок до аргументу й прикладу 2.
(Аргументи 3, 4, 5…, приклади 3, 4, 5, висновки до них ).
Загальний висновок. Практична виправданість уведення міні-висновків мотивується тим, що після кожного фрагмента доведення тези, тобто після аргументу і прикладу, є можливість узагальнити сказане. Завдяки цьому, по-перше, удасться переконатися в тому, що в попередньому фрагменті доводиться саме теза, по-друге, удасться забезпечити вихід до другого (нового) аргументу або загальних висновків.